Безпілотні наземні роботизовані платформи: від інформаційного забезпечення до інтелектуального керування
DOI:
https://doi.org/10.15276/ict.02.2025.70Ключові слова:
безпілотні літальні апарати, безпілотні наземні апарати, безпілотні наземні платформи, автономне керування, класифікаціяАнотація
Одним з найважливіших напрямів розвитку високотехнологічних військових розробок є створення безекіпажних бойових систем. Найбільше таких нововведень потребують сухопутні війська, як найбільш «контактний» рід військ, що несе значні втрати у війнах будь-якого типу. На практиці їх технологічне забезпечення істотно відстає від авіації, де безпілотні літальні апарати (БПЛА) уже набули масового поширення та продемонстрували ефективність у сучасних збройних конфліктах. Проте останні роки характеризуються активним формуванням нового напряму – розвитку безпілотних наземних транспортних засобів, або UGV (Unmanned Ground Vehicles), які перебувають на ранніх етапах становлення та вдосконалення. У статті розглядаються ключові підходи до класифікації UGV за конструктивними ознаками (модернізовані автомобільні платформи радянського зразка або спеціально розроблені електромобільні шасі), за функціональним призначенням (логістичні, евакуаційні, інженерні, розвідувальні), за масогабаритними параметрами (легкі, середні, важкі), а також за принципами керування (від оператора чи автономні). Особлива увага приділяється питанню створення єдиного інформаційно-управляючого простору, в якому UGV функціонують у взаємодії з іншими елементами мережевоцентричної системи – БПЛА, системами зв’язку, спостереження та управління вогнем. Показано перспективи розвитку наземних безпілотних платформ у напрямку збільшення їх автономності, впровадження штучного інтелекту, створення рою роботизованих систем та інтеграції в загальну архітектуру бойових дій. Такий підхід дозволить знизити ризики для особового складу та суттєво підвищити ефективність бойових операцій.