Культура та творчість у цифрову епоху: від диктатури форми до пластики людиномірності

Автор(и)

  • Гончарова Ольга Євгенівна Державний заклад «Південноукраїнський національний педагогічний Університет імені К.Д. Ушинського» вул. Старопортофранківська, 26. Одеса, Україна Автор

DOI:

https://doi.org/10.15276/ict.02.2025.60

Ключові слова:

пластика людиномірності, тезаурус особистості, інформаційні системи, штучний інтелект, культура, творчість, соціокультурні практики, суб'єктність, сенс, свобода

Анотація

Дослідження присвячено осмисленню фундаментальних трансформацій культури і творчості під впливом сучасних інформаційних та комунікаційних систем, зокрема генеративного штучного інтелекту (ШІ). Аналізується парадокс сучасної цифрової доби: безмежна генерація «форм» (контенту) призводить до інфляції «змісту» (сенсу), що створює загрозу для автентичної людської творчості та суб'єктності. Інформаційні системи розглядаються як «цифрове дзеркало», що не лише відображає, а й активно формує соціокультурні практики, посилюючи ризики гомогенізації культури та маніпулятивного впливу. Досліджується небезпека ерозії критичного мислення та виникнення нових форм залежності, що загрожують екзистенціальному здоров'ю особистості. Метою дослідження є осмислення трансформацій культури та творчості в умовах цифрової доби, зокрема під впливом генеративного штучного інтелекту, і обґрунтування концепції пластики людиномірності як гуманістичної стратегії збереження суб’єктності та сенсу. Об’єктом дослідження є сучасна культура і творчість у контексті цифрової цивілізації, а предметом – пластика людиномірності як філософсько-культурний принцип самотворення особистості. В якості методологічної основи пропонується філософія людиномірності, що спирається на концептуальний потенціал української постнекласичної традиції (В. Стьопін, І. Добронравова, І. Єршова-Бабенко, Ю. Мєлков, Л. Богата та ін.), метаантрпології (Н. Хамітов) та вимагає не тільки співмірності технологій людині, її гідності та потенціалу до розвитку, а й створення цифрового середовища, яке буде збільшувати людяність в людині. Центральним концептом дослідження виступає тезаурус особистості – унікальна динамічна система смислів, цінностей і метафор, через яку людина сприймає і творить свою реальність. Протиставляються два типи тезаурусів: унікальний, екзистенціально прожитий тезаурус особистості та усереднений, статистичний тезаурус алгоритму. Поглиблено аналізується онтологічний та гносеологічний статуси цих двох феноменів та їхній вплив на творчі процеси. Головною тезою роботи є твердження, що ключовою креативною та водночас освітньою практикою в нову епоху стає пластика людиномірності – свідоме, творче самотворення особистості через цілеспрямовану роботу над власним тезаурусом. Аналізуються конкретні практики його збагачення: глибоке читання, автентичний діалог, мистецтво ставити справжні питання. Робиться висновок, що саме ця індивідуальна творча робота є шляхом до збереження свободи, суб'єктності та екзистенціального здоров'я в умовах тотальної інформатизації культури. Обґрунтовується необхідність переходу від індивідуальних креативних практик до цілісної суспільної стратегії, спрямованої на культивування людиномірності в освіті, культурі та етиці цифрового простору.

Завантажити

Дані для завантаження поки недоступні.

Біографія автора

  • автор Гончарова Ольга Євгенівна, афіліація Державний заклад «Південноукраїнський національний педагогічний Університет імені К.Д. Ушинського» вул. Старопортофранківська, 26. Одеса, Україна

    канд. техніч. наук, доцент докторантка каф. Філософських і соціологічних студій та соціокультурних практик
     

Завантаження

Опубліковано

2025-11-05

Як цитувати

Культура та творчість у цифрову епоху: від диктатури форми до пластики людиномірності. (2025). Інформатика. Культура. Техніка, 2, 395–401. https://doi.org/10.15276/ict.02.2025.60