Екодизайн програмного забезпечення: від вимог до експлуатації
DOI:
https://doi.org/10.15276/ict.02.2025.43Ключові слова:
екодизайн програмного забезпечення, сталий розвиток у програмній інженерії, архітектура програмних систем, нефункціональні вимоги, оптимізація алгоритмів, управління даними, штучний інтелект, обчислення з урахуванням викидів вуглецюАнотація
У роботі розглянуто концепцію екодизайну програмного забезпечення як обов’язкової складової сучасної інженерії програмного забезпечення (ПЗ). Обґрунтовано, що зростання масштабів цифрових систем, хмарних обчислень та використання штучного інтелекту формує нові виклики, пов’язані з енергетичним слідом і викидами парникових газів. Навіть мінімальна оптимізація програмних рішень здатна забезпечити суттєвий ефект на глобальному рівні. Автори підкреслюють важливість переходу від декларативних підходів до вимірюваних метрик, таких як інтенсивність вуглецю, енергоспоживання та обсяг переданих даних. Метою дослідження є формування цілісної рамки екодизайну, яка охоплює всі етапи життєвого циклу ПЗ – від постановки вимог і архітектурних рішень до реалізації, тестування, розгортання та експлуатаційного моніторингу. Основна увага приділяється двом аспектам: раціональному вимірюванню сталості з використанням прозорих метрик і керованим компромісам між продуктивністю, зручністю користування та екологічною ефективністю. У роботі систематизовано ключові практики: включення сталості до нефункціональних вимог; архітектурні рішення зі зменшення передачі даних і використання обчислень на периферії мережі; оптимізація алгоритмів і ресурсів коду; фронтенд-підходи до скорочення «важкого» контенту та сторонніх скриптів; інтеграція енергопрофілювання у процеси CI/CD; використання автоскейлінгу, «нічних пауз» та carbon-aware scheduling на етапі експлуатації. Особливе місце відведено роботі з даними та штучним інтелектом, де ключовими є політика економного зберігання, стискання, оптимізація моделей та баланс між точністю й енергетичною вартістю. Практичний аналіз доводить, що найбільший ефект досягається на ранніх стадіях, коли сталість інтегровано у вимоги та архітектуру. Водночас автори підкреслюють необхідність уникати догматичного підходу, роблячи компроміси прозорими й аргументованими. У висновках визначено перспективи подальших досліджень: удосконалення методів оцінювання, створення довідників архітектурних патернів для різних доменів та інтеграція екодизайну в освітні програми інженерії ПЗ.